Ваш вільний час
Вільні години. Їх використовують по-різному. Одні визнають тільки футбол, другі збирають фотографії кіноакторів, треті вечорами вчаться або читають книги. Замолоду ми щедро витрачаємо свій вільний час. Щедро і не задумуючись. У наші дні дозвілля молодої людини займає від двох до п’яти годин щоденно. Як його використати? Тут, звичайно, позначаються духовні потреби: хтось витрачає години на читання книг, на самоосвіту, на творчу і суспільну діяльність, а інший витрачає час марно, ніби не знає, куди себе подіти, де “згаяти” вечір...
Ви чуєте, як страшно звучить: “згаяти” час, “згаяти” вечір... Тут час не абстрактна категорія, а життя людини, у якої мертвіє душа. Якщо людина нічим гарним не цікавиться, значить, її може захопити щось зле. Як влучно сказав поет: “Серця, що ми не вполонили, займе наш недруг без вагань”. А наш недруг у даному випадку загальновідомий: услід за байдужістю приходить черствість характеру, замкнутість, міщанський егоїзм...
Все ж таких байдужих хлопців і дівчат не так і багато. Більшість же самі прагнуть заповнити свій вільний час чимось корисним, добрим, але не завжди знають, як це зробити. Що модна порадити таким юнакам і дівчатам?
Читати, читати і ще раз читати. Я вчитель і не знаю всіх форм культурно-масової роботи. Але в одному я цілком упевнена: той, хто хоче знайти себе, знайти свою мету в житті, багато вільного часу повинен віддавати книгам. Мені дуже жаль, коли люди не хочуть вільний від основної роботи час зробити золотим для себе. На сучасному етапі люди не просто грамотні – вони освічені, читання для них природна потреба, вихована ще з дитячих років. Важливо тільки, щоб із плином часу ця потреба не згасала, а вдумливе читання не підмінилося чтивом, таким собі насінням, коли людина поглинає сторінки в гонитві за сюжетом, не даючи ні наснаги, ні поживи для свого розуму. Адже розум, як і всі людські здібності, теж треба розвивати, завантажуючи роботою. Серйозне читання – це активна духовна діяльність. Для молодої людини розібратися в житті і собі, розвинути свої інтереси, тобто знайти свій талант.
Мені дуже прикро слухати, коли люди кажуть: “Ось ви весь вільний час витрачаєте на книги. У вас одна пристрасть. Але й у нас є своя пристрасть – ми ходимо на полювання, і книги читати нам ніколи. У вас одне захоплення, а в нас інше – хто нам заборонить?” Певна річ, ніхто, та й не в забороні справа. Якщо людина у вільний час не читає книг, не цікавиться мистецтвом, така людина сама себе обкрадає. Вона по-справжньому і життя не знає.
Правильно ти живеш чи ні, можна визначити тоді, коли знаєш сотні прикладів із життя інших. Якщо не читати книг, ніколи не дізнаєшся ні про Гомера, ні про Данте, ні про Шевченка. А якщо людина не знає про цих геніїв, то навряд чи можна її охарактеризувати як людину розвинену.
Багато молодих людей вважають, що немає умов для самоосвіти, для занять мистецтвом. Усі вони чогось чекають, з дня на день переносять заняття мистецтвом, читання книг. А потім дорослішають, заводять сім’ї і тоді вже посилаються на зайнятість, на нестачу вільного часу.
Чим би молода людина не пояснювала своє небажання читати, усе це тільки відмовки. Якщо дуже захотіти, то ніщо не буде перешкодою в самоосвіті.
Я впевнена, що все залежить від духовних потреб. Якщо молода людина каже, що в неї не вистачає часу, запитайте, де вона побувала під час останньої поїздки до міста. Виявиться, що вона встигла по магазинах тільки походити.
Задоволення духовних потреб не можна відкладати. Якщо ти мрієш про живопис, бери в руки олівець, пензлі, фарби і малюй. Якщо хотів би фотографувати, придбай фотоапарат і пробуй. Не буде виходити – шукай порадника, помічника, вчителя. І якщо не знайдеш підхожої людини, то необхідна книга завжди знайдеться в найближчій бібліотеці. Якщо ж не буде необхідної книги в міській бібліотеці, виписуй із обласної. Вимагай необхідну книгу, добивайся, шукай. Книга може розповісти про справу не гірше за людину.
Мені здається, досить важливо зробити перший крок, і його неодмінно треба зробити самому. Згодом помічники і провідники завжди знайдуться.
Але як робляться оті самі перші кроки? Інтерес до знань примушує взяти в руки книгу, або, навпаки, випадково прочитана книга допомагає уважно придивитися до життя, викликає інтерес до знань?
Питання давнє як світ. Великий Гете сказав: “Спочатку було діло”. Але якщо ми візьмемо життя кожної людини окремо, то в ньому слово і діло нероздільні. Якщо говорити про жадобу пізнання і про інтерес до книг, то одне без другого просто не існує. Не уявляю собі простака, який хотів би взнати щось про світ, про життя і не здогадався б заглянути в книгу...
У той же час, читаючи книги, людина незмінно пов’язує їх із своїм життям, співставляє з оточуючими людьми, з щоденними подіями, з власним майбутнім. Читаючи книги, я завжди шукаю серед героїв людей, котрих хотілося б наслідувати... Лише пусті люди шукають у романах любовну інтригу або детективний сюжет.
Які ж книги читати? У кожного свої книги в житті, і кожний читає саме того письменника, який ближче за світосприйманням, і саме ті книги, які необхідні для удосконалювання. Скажи мені, що ти читаєш, і я скажу, хто ти. Але до своїх книг приходять не відразу, іноді навмання, і тут неправильна порада може тільки нашкодити людині.
Спробуйте кого-небудь примусити читати, і ви наживете вічного ворога книгам. За один день людину не виховаєш – для цього потрібні роки щоденної праці. Треба, щоб людина була зацікавлена в пізнанні нового. До хороших книг слід дорости.
Великі письменники ставили перед людством великі питання: про смисл життя, про добро і зло, про користь пізнання – і шукали відповіді на ці питання. І досить часто, перечитуючи книги Лесі Українки, Самчука, Багряного, раптом відкриваєш, що раніше пропустив багато важливого, що за сюжетом не помітив глибоких думок художника. А можливо, тоді ще не доріс до цих думок, не прийшов до цих проблем, і ось тепер життя знову привело тебе до великої книги, і ти знайшов у ній відповіді на ті сумніви, які виникли у тебе в житті, в роботі.
Ну, ось ми й промовили слово “робота”. Справді, вільний час не так уже й легко відокремити від робочого. Навіть серед учених немає згоди, коли мова заходить про те, де закінчується одне і починається друге. Але в повсякденному розумінні ми звикли вважати вільним часом години дозвілля, час “неробства”, час відпочинку. А раз вільний час – час відпочинку, то дехто сумнівається, чи треба завантажувати голову читанням серйозних книг. Та й не можна ж усе тільки читати, читати, читати...
Для відпочинку людині треба небагато: сім-вісім годин на сон і півгодини або годину на фізкультуру щодня. Це “чистий” відпочинок. Але ж зміна діяльності теж відпочинок. Для мене вільний час завжди був органічним продовженням мого роботу часу. Я вчитель, а вчитель не може працювати, якщо постійно не удосконалюватиме свої знання, свій характер, не розширюватиме свій кругозір. А без книг таке удосконалення неможливе.
Особистість, характер кожного з нас формується все життя. У кожного своє уявлення про щастя. Відповідно до цього ми самі визначаємо собі робочий час – вибираємо професію, рід діяльності. І вільний час ми теж вибираємо собі самі. І від того, як ми зробимо цей вибір, залежить усе наше життя. Адже кожен сам коваль свого щастя і мудрець свого життя. Але наважуюсь стверджувати, що в людині всебічно розвиненої, освіченої, начитаної набагато більше можливостей бути щасливою.