«Народе мій, до тебе я ще верну…» (до 75 річниці з дня народження Василя Стуса)
Тема. «Народе мій, до тебе я ще верну…» (до 75 річниці з дня народження Василя Стуса).
Мета: познайомити учнів із життєвим і творчим шляхом поета, його трагічною долею; удосконалювати навички виділення головного, висловлення власних думок, уміння виразного читання поезій; виховувати любов до поетичного слова, патріотизм, людську гідність.
Обладнання: портрет письменника, збірки творів поета, мультимедійний проект до біографії поета.
Тип уроку: урок-конференція.
… Ми ще повернемось,
обов’язково повернемось,
бодай – ногами вперед,
але: не мертві,
але: не переможені,
але: безсмертні.
В. Стус.
Хід уроку
І. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.
Вступне слово вчителя.
Василь Стус – великий українець і великий поет-шістдесятник XX століття. Його доля найбільш схожа на Шевченкову. Обох переслідувала імперія – відповідно царська та комуністична. Обоє зазнали заслання із забороною на творчу діяльність. В обох життя обірвалося на півдорозі (Т. Шевченко помер у 47 літ, В. Стус – у 48).
В. Статус став символом незнищенності людського духу, національної гідності і мистецького самоствердження попри всі заборони, переслідування, арешти, заслання, тюрми й табори. Органічно національний і самобутній поет відтворив найприкметніші риси своєї доби. Він успадкував і синтезував глибинні народні джерела художнього образо творення.
Епіграфом до уроку ми взяли слова В. Стуса
… Ми ще повернемось,
обов’язково повернемось,
бодай – ногами вперед,
але: не мертві,
але: не переможені,
але: безсмертні
і спробуємо відповісти на це проблемне питання: чи повернувся поет до народу?
У нас є група – рецензентів, яка буде оцінювати підготовку учнів.
ІІ. Опрацювання матеріалу уроку.
«Їй-Богу, так, напевно, має бути…»
Вірш увійшов до зб. «Круговерть» (1965 р.). Герой веде монолог про минуле кохання. Потім розмовляє з головною героїнею, але коли розуміє, що вона покинула його, запитує сам у себе про подальше буття.
«У цьому полі, синьому, як льон…»
Цей вірш засвідчував творче продовження традиції української лірики. Тут ужито два символи: на означення кольору – «синій», що втілює своєрідність «національного світобачення», та «поле», тобто життєвий простір.
У вірші вжито оксиморон (поєднання контрастних понять задля витворення нового несподіваного уявлення) – «на рідній чужині», що перефразовує відомі гіркотні слова Т. Шевченка «на нашій не своїй землі», окреслюючи головну думку твору, в якому осмислюється історична дійсність України, позбавленої права бути собою.
«Не можу я без посмішки Івана»
Василь Стус написав цей вірш після арешту свого друга та близького товариша Івана Світличного у 1965 р. Цей арешт боляче відізвався у свідомості поета.
«Дума Сковороди»
Вірш написаний 1964 року. Він входить до збірки «Зимові дерева», яка вийшла друком в Брюсселі 1970 року. В ньому поет наголошує на тому, що однаково ким ти будеш, головне жити чесно, по совісті.
«Утрачені останні сподівання»
Цей вірш входить до збірки «Веселий цвинтар». Василь Стус написав його приблизно перед першим ув’язненням. У вірші автор наголошує на тому, що він залишив всі сподівання і дає поради людям.
У поезії «Докучило! Нема мені вітчизни» дуже вдало обґрунтовується ключове слово «Вітчизна»: далека Україна – божевільна від визискувань і багатосотрічних катувань.
«На колимськім морозі калина»
Ліричний сюжет поезії побудований на контрастах. Чітко проступає неприродне протиставлення барв – червоної як символу життя та білої як символу смерті; несумісність двох світів – залитого сонцем, конструктивного і потворного, каторжного, руйнівного.
Та все-таки Україна, уподібнена до «собору дзвінкого», тобто до незнищенного духу, навіть вписана ним у мерзенні тюремні мури, завжди лишалася для поета метою його життя, символом невичерпного світла.
«Як добре те, що смерті не боюсь я»
У поезії-заповіті В. Стус точно передбачає свою долю, незламність перед мучителями-суддями, концтабір, загибель у неволі на далекій чужині й славне повернення на Батьківщину по смерті. Сувора простота проступає крізь ці мужні рядки. Зійшли з душі поета сумніви, давні образи і досади, ясним і чистим зором дивиться він в обличчя часу і простору. І на далекій відстані, за тисячі кілометрів, за снігами й судами, за зрадами й тюрмами поступають риси тих, заради кого він діяв і творив.
«Терпи, терпи – терпець тебе шліфує»
Ідея вірша: роздуми над тим, як важко залишатися в тюремній камері, коли ховають власного батька, тобто роздуми над неминучістю долі.
Тема: роздуми ліричного героя над своїм життям і моральне підтримання себе словами.
Ліричний герой: герой-боєць усвідомлює своє безнадійне становище й сприймає його як неминучість, заповідану долею. Він наголошує, що лише сила духу могла допомагати вистояти в смертельному двобої зі злом, не скоритись неправді, не зректися своїх ідеалів.
Образи-символи: нескореність духу поета передається вживанням повторів, дієслів наказової форми, антонімів. Шлях, тропа – це життєвий шлях поета, який він обрав нелегкий.
Поет закликає прокладати свій шлях, незважаючи на перешкоди, адже «до нього змалку ти заповідався».
ІІІ. Підведення підсумків уроку.
«Мікрофон».
Виконання пісня «Мов жертва щирості життя» Стрілець Анастасією.
IV. Домашнє завдання.
Написати твір на тему: «Світ так само не впіймав його»; Мої враження від творчості Василя Стуса.
- Перегляд презентації «Біографія Василя Стуса», підготовленої учнями.
- Виразне читання поезій В. Стуса напам’ять із коротким коментарем.
- Презентація газет, випущених учнями.
- Оцінювання відповідей учнів рецензентами.
- Чи повернувся поет до народу? (відповідь на проблемне питання дають учні.)