І.П. Котляревський. Соціально-побутова драма «Наталка Полтавка» – перший твір української драматургії
Тема. І.П. Котляревський. Соціально-побутова драма «Наталка Полтавка» – перший твір української драматургії.
Мета: ознайомити учнів із першим твором нової української драматургії;
допомогти усвідомити її ідейно-мистецьку цінність;
розвивати навички виразного читання драматичних творів, їх аналізу, висловлення власних думок з приводу прочитаного;
виховувати високі моральні якості, почуття гідності.
Обладнання: портрет письменника, різні видання п’єси, ілюстрації до неї,
аудіозаписи пісень із п’єси.
Тип уроку: комбінований (з використанням інсценізації).
Хід уроку
І. Оголошення теми й мети уроку.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.
Інсценізація уривка.
Наталка іде з відрами на коромислі, ставить відра біля криниці, набирає воду. Потім говорить такі слова: «Петре! Петре! Де ти тепер? Може, де скитаєшся у нужді та горі, проклинаєш Наталку, що через неї утеряв пристанище, а може забув, що я живу на світі. Я тебе любила і тепер люблю. Ми тепер рівня з тобою. Вернися до мого серця! Нехай глянуть очі мої на тебе іще раз і навіки закриються...».
Який уривок інсценізовано? З якими героями ми зустрічаємося?
Слово вчителя. Небагато знайдеться у світовій драматургії творів, що були б такі популярні в народі, як безсмертна наша «Наталка Полтавка» – одна з найкоштовніших перлин української класичної літератури.
ІІІ. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу.
- Учень виступає з повідомленням «Сценічна доля п’єси І.П.Котляревського «Наталка Полтавка».
(Див. додаток 1)
Слово вчителя. Постановка перед учнями завдання: З’ясувати, чому п’єса «Наталка Полтавка» є соціально-побутовою (висновок – в кінці уроку).
- Робота над змістом п’єси «Наталка Полтавка» (використати інтерактивну вправу «Відбий м’яч»).
- Про що розповідається у п’єсі? Що стоїть у центрі уваги автора?
- Яка причина тривалої розлуки Петра і Наталки?
- Чому мати хоче видати Наталку за нелюбого їй возного?
- Чи возний розуміє, що він – нерівня Наталці?
- Яка роль Миколи в п’єсі, з якою метою введено цю дійову особу?
- Чим подобається вам Наталка Полтавка?
- Чому виборний намагається допомогти возному в одруженні з Наталкою?
- Які прислів’я і приказки ви запам’ятали з п’єси?
- Що характерне в мові возного, чим вона відрізняється від мови, наприклад, виборного?
- Протягом бесіди учні зачитують (в тому числі за ролями) і коментують уривки:
а) перша зустріч возного з Наталкою (дія І, ява ІІ);
б) діалог возного з виборним (дія І, ява ІІІ);
в) розмова Наталки з матір’ю (дія І, ява IV);
г) зустріч Миколи і Петра (дія ІІ, ява ІІ);
д) зустріч Наталки і Петра (дія ІІ, ява X).
- Визначаємо тему, ідею і проблеми п’єси.
IV. Закріплення знань, умінь та навичок.
Завдання учням. Літературна вікторина «Впізнай героя».
1. «Не багата я і проста, но чесного роду,
Не стижуся прясти, шити і носити воду.» (Наталка)
2. «Добра дочка.» (Мати про Наталку)
3. «Золото – не дівка!..» (Виборний про Наталку)
4. «Бачив я многих – і лікообразних, і багатих. Но серце моє не імієть – теє-то, як його – к ним поползновенія.» (Возний)
5. «Скажи, говорю!.. Отвічай, отвітствуй: могу лі бить – теє-то, як його – мужем пристойним і угодливим душі твоєй і тілу.» (Возний)
6. «Був і у моря, був і на Дону, заходив і в Харків…» (Петро)
7. «Убожество моє і старість силують мене швидше заміж тебе віддати.»
(Горпина Терпилиха)
8. «Хитрий, як лисиця, і на всі сторони мотається, де не посій, там і уродиться…» (Виборний)
9. «Признаюсь, що від народження маю нахил до добрих справ, але за клопотами досі жодної не зробив.» (Возний)
10. «Моє все багатство єсть моє добре ім’я.» (Наталка)
11. «До цього силою ніхто мене не принудить…» (Наталка)
12. «Був у городі, шукав місця – но скрізь опізнився.» (Микола)
V. Підбиття підсумків уроку.
- Чому ж п’єса «Наталка Полтавка» є соціально-побутовою?
VII. Домашнє завдання.
Виписати ключові цитати та скласти план до характеристики образів (завдання групам):
1 гр. – Наталки;
2 гр. – возного та виборного;
3 гр. – Терпилихи;
4 гр. – Петра й Миколи.
Індивідуальне завдання: підготувати повідомлення «Пісні у п’єсі «Наталка Полтавка».
Додаток 1
Сценічна доля п’єси Івана Котляревського «Наталка Полтавка»
«Наталка Полтавка» – перший драматичний твір нової української літератури, який, за влучним висловом Івана Карпенка-Карого, є «праматір’ю українського народного театру».
П’єсу написав Іван Котляревський у 1819 р., і вона відразу ж була поставлена у Полтаві за участю відомого актора Михайла Щепкіна. Із цього часу починається сценічне життя «Наталки Полтавки», яка стала улюбленою п’єсою глядачів. Сучасник І. Котляревського О. Терещенко відзначив, що вона була прийнята з гучним схваленням не тільки в Україні, а й у Росії.
Популярності п’єси сприяла чудова музика Миколи Лисенка та майстерна гра акторів. Першою в ролі Наталки виступила артистка Катерина Нальотова. Велике враження на глядачів справляв М. Щепкін, який грав роль виборного. Це спеціально для нього Іван Котляревський написав цю роль. 1845 року в Тифлісі Макогоненка грав Іван Драйсіг. І настільки майстерно, що один із рецензентів писав: «Драйсіг грав виборного так гарно, так натурально, що найкорінніші полтавці визнали б його за свого родича». Та найповніше краса п’єси розкрилася у трупах М. Кропивницького, М. Старицького, М. Садовського і П. Саксаганського. В ролі Наталки тут виступала знаменита М. Заньковецька. Потім – М. Садовська-Барілотті, Є. Зарницька, О. Петрусенко.
Із Полтави п’єса пішла у великий світ. Її дивилися в Петербурзі і Москві, Казані і Києві, Чернігові і Тифлісі. У 1839 році журнал «Отечественные записки» відзначав: « «Наталку Полтавку» грали в полтавському театрі не раз, не десять, не сто разів – і театр завжди був повний, захоплення було запальне, оплескам не було кінця».
«Наталку» грали все частіше і частіше, дивилися її завжди охоче, і зали кожного разу були переповнені. Наприклад, «… у Єлисаветі «Наталка» виставлена була в залі дворянського собранія шість разів: три рази вдень і три рази увечері, при повнісіньких зборах».
1886 року трупа М. Кропивницького три місяці грала в Петербурзі, поставивши «Наталку» двадцять разів. І кожного разу – сила людей, і кожного разу – надзвичайний успіх. Заслужений артист України Л. Сабінін, який протягом 60 років артистичного життя часто брав участь у виставах «Наталки Полтавки», згадував: «Мені доводилось виступати на Кавказі, в Сибіру, на Далекому Сході – і всюди успіх… Пам’ятаю, як в Єнісейську вистава обернулась у велике урочисте свято».
З газетних повідомлень про вистави «Наталки Полтавки» можна довідатися про похід полтавської дівчини по малих і великих сценах Кубані і Казахстану, Білорусії і Молдови, Литви і Грузії. Популярна «Наталка Полтавка» і в країнах Західної Європи, в Америці.
І сьогодні п’єса чарує нас своєю красою, соковитою мовою персонажів, чарівними піснями, незабутніми героями, досконалою грою акторів.