Ольга Тараненко. Збірки “Вересень”, “Простий сюжет”
Тема. Ольга Тараненко. Збірки “Вересень”, “Простий сюжет”.
Мета: розширити знання про життя і творчість поетеси-землячки Ольги Тараненко; показати, як поетеса лірично сприймає життя; виховувати почуття гордості за рідний край, багатий такими талановитими людьми; розвивати вміння виразно читати поезії.
Обладнання: портрет Ольги Тараненко, збірки поезій “Вересень”, “Простий сюжет”.
Тип уроку: урок–рольова гра.
Мій заміс життя із хліба,
сліз і забуття.
Хід уроку.
Для підготовки уроку учні за бажанням розподіляють ролі:
Автор – Ольга Тараненко
Критик
Читачі діляться на три групи
І. Вступне слово вчителя.
Дергачівщина здавна славилась талановитими людьми. Це Віктор Тимченко і В.Бойко, Г. Хоткевич та О. Олесь, М. Гончаренко та Д. Бакуменко, О. Тараненко. Сьогодні ми торкнемось чарівної поезії О. Тараненко, нашої землячки, поетеси, просто чарівної жінки.
Рідний край. Золота чарівна сторона. Скільки прекрасних чарівних слів присвятила наша землячка рідним Дергачам.
Тут здавна люди сонце несли,
щоб ставало тепліше на світі.
… Посходились верби сухі,
як посли
від давнини у зелене літо.
Лопань
такою старенькою стала,
зігнулася,
наче у боці коле,
бо хто не ішов –
усіх привітала,
й пили з неї люди аж он відколи!
Горби –
величаві дороговкази
на всі на чотири сторони світу,
щоб знала малеча дорогу да казки,
щоб знала звідки сонечко світить.
ІІ. Мотивація діяльності учнів на уроці.
Урок проходить у вигляді рольової гри. На уроці є автор, критик. Кожна група аналізуватиме поезії за темами:
1 група – поезії про маму;
2 група – вірші про рідний край;
3 група – поезії про кохання.
ІІІ. Розповідь учениці про життєвий шлях О. Тараненко.
Дічинка – автор.
Народилася 28 січня 1957 року в Дергачах на Залопані. Дитиною була розумною, рано навчилася самостійно читати і писати, та поки дійшло діло до школи і я врешті з нетерпінням туди пішла, запал до навчання зник, бо на уроках було нудно. Я читала газети, а там цілісінькі дні торочили букви! А коли дійшло до “ма-ма-ми-ла-ру-ки” – закинула портфель у зарослі бур’яну і кропови. Цікавість вернулася, коли отримала першу “4” (я ж вдома книжок не відкривала, а треба було вивчити напам’ять вірш). Вивчити вивчила за хвилину, а от через почуття вини і брехні (не дома ж вчила, а перед уроком!) – гарно не змогла розказати, а сором нищив…
До цього часу сором’язлива і сумлінна в праці. Коли вже щось берешся робити – треба робити найкраще!
Перші римовані рядки з’явилися випадково десь у 5 – 7 років, а от осмислення явища “поезія” прийшло пізніше, коли познайомилася з нашим поетом Віктором Петровичем Тимченком. Це було в кінці 6-го класу. А з 7-го почала бігати до Тимченка на його літературну студію. Там були всі старші: нині голова “Просвіти” Микола Іванович Чумак, поет Віктор Степанивоч Бойко, Микола Васильович Жовтобрюх, із Козачої Лопані дядько-залізничник Володимир Уманець, із Валок прекрасний прозаїк Анатолій Перепьолкін, пізніше Наталка Скребець (нині вчителька) і Олена Голуб та інші. От цим багатством і нині живу.
Надрукувалася вперше у районній газеті, коли ходила до 7 класу. У 9 класі вийшла колективна збірка “Барвиста планета”, куди ввійшов і мій вірш. А ще у 8, 9 і 10 класах їздила до Києва як переможиця обласних літературних конкурсів. Жилося тоді дуже цікаво! Надходило багато листів з усіх куточків.
Після десятирічки двічі їздила поступати у Київський університет на філологію і двічі недобирала балів. Тож втупила на філологічний у Харкові, в університет, який закінчила через 5 років з фахом: філолог, учитель української мови та літератури.
Два роки працювала у середній школі № 13 м. Харкова. І далі писала. Друкувалася.
Робота в школі дала море нових клопотів, цілком забирала час і енергію. Літературі місця не стало. Це не влаштовувало. І я пішла зі школи у багатотиражну заводську газету. Цілими днями пиши – не хочу. Але там отримала і час, і місце у гуртожитку. А згодом, дякуючи Спілці письменників, кімнату в будинку “Слово” (цей будинок створили на власні кошти і за власним проектом письменники. Він закладений у 1927 році, у 1932 році почав заселятися і скільки пережив трагедій. Квартира, де нині розміщаються і мої кімнати, колись належала Миколі Кулішу).
У 1987 році вийшла моя перша поетична збірка “Вересень”. Друга – “Простий сюжет” – у 1992 році. У цьому ж році була прийнята і до Спілки письменників України. Нині готова до друку і третя книга, та для друкування потрібні кошти, яких не маю.
Зараз займаю посаду керівника гуртка літературної творчості, що працює при малій академії наук.
Завдання: скласти план розповіді (всім групам)
1. Дівчинкою була розумною. Пробудження цікавості до навчання.
2. Перші літературні спроби, участь у міжнародних літературних конкурсах.
3. Навчання, вчителювання.
4. Робота у багатотиражній заводській газеті.
5. Перша збірка “Вересень”.
6. Гурток літературної творчості. Сучасне життя та праця.
ІV. Перевірка виконаної роботи.
V. Оцінка критиком творчості О. Тараненко.
VІ. Виступ кожної групи учнів.
Питання критика до кожної групи.
1 група – Чим близькі вам поезії про маму О. Тараненко?
2 група – Які асоціації викликають у вас поезії про рідний край?
3 група – Як ви думаєте, чому авторка звертається до теми кохання? Який настрій викликають у вас ці поезії?
Оцінка критиком виступу учнів. Підведення підсумків уроку.
VII. Домашнє завдання: підготуватися до уроку позакласного читання (поезії українських поетів про кохання).