Тарас…

Тарас…

Ти любив слухать спів солов’їний

І чекав, як розквітне життя навесні.

Я зберусь і піду у садочок вишневий,

Може з’явишся ти там мені.

Ти заповів нам рідну землю берегти,

Порвать кайдани, мати кращу долю!

І мріяв, щоб народ зумів знайти

Справжнє щастя і вічную волю.

Ти України сином був, Тарас!

І не забути нам твої вірші.

Нехай живуть вони в серцях у нас

Й ніколи не покинуть нашої душі.

                                Пилипенко Михайло