Значення творчості Шевченка для розвитку української культури
У статті висвітлюється актуальне питання сучасності – значення творчості Т.Г.Шевченка для розвитку української культури.
Із Шевченка починається становлення української мови та літератури. Вплив його творчості, безперечно, позначився на подальшому розвитку української літератури.
Автор знайомить з іменами дослідників творчості Кобзаря і доводить, що ім’я Шевченка відомо далеко за межами Батьківщини.
200 років пройшло, як перестало битися благородне, мужнє серце геніального поета Тараса Григоровича Шевченка. Але світлий образ Великого Кобзаря безсмертний, як і сам народ, що породив його. Вічно нетлінна творчість геніального сина України жива подихом життя, биттям гарячого людського серця. Безсмертні могутня сила його таланту, проникливість і глибина думки, мужність і ніжність лірики, гострота і пристрасність слова, мужність і пісенність віршів, самовіддана любов до Батьківщини, до свого народу.
У світовій літературі небагато знайдеться письменників, які б з такою всебічною повнотою, як він, змогли охопити минуле й сучасне свого народу і винести їм присуд за законами найвищої людяності й справедливості.
Не тільки прагнення, а й уміння випереджати свій час властиве не кожному. Шевченко був щедро наділений тим чудодійним хистом провидця.
Тарас Шевченко один із найбільших народних поетів, яких тільки знала всесвітня література, є славою і гордістю всього прогресивного людства, бо його поезія могутніми й чистими потоками влилася в неосяжний океан світової культури, коштовними перлинами збагатила скарбницю загальнолюдської краси [6, 6].
Небагато з тих, кому випало безсмертя, заплатили за нього такою дорогою ціною, як Тарас Шевченко, адже доля не шкодувала йому найжорстокіших особистих випробувань і страждань.
В одній з найбільш фундаментальних книг сучасної шевченкіани «Тарас Шевченко» її автор, академік Іван Дзюба писав: «Шевченко як явище велике й вічно живе – невичерпний, нескінченний і незупинний. Волею історії його ототожнено з Україною, і разом з її буттям триває Шевченкове, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, озиваючись до нових болів і дум, стаючи до нових скрижалей долі.
Шевченка розуміємо настільки, наскільки розуміємо себе – свій час і Україну в нім. І наша доба, як і кожна попередня, прагне наблизитись до розуміння Шевченка. Та, щоб краще збагнути його як нашого сучасника, треба повніше збагнути його як сучасника людей, проблем, суспільства XIX ст. Шевченко сам приходить у наш час. Проте й ми повинні йти в його час. Тільки так між нами і ним глибшатиме взаєморозуміння» [1, 115].
Тарас Шевченко – великий син України, гордість і слава наша. Його творчість – згусток добра і правди. Він був сіячем на духовній ниві нашого народу, вірив, що є сила, котрій треба поклонятися, бо вона – духовність в найсвятішому її розумінні – врятує людство від морального і духовного спустошення, виродження, збідніння. Творчість Тараса Шевченка є нашим національним золотим скарбом, святим фондом духовності.
Творчий спадок Тараса Шевченка – великий і багатосяжний. Він написав понад 240 поетичних творів – віршів, балад, поем, драму «Назар Стодоля» та дві незавершені драми, а також близько двадцяти повістей (частинка яких втрачена), кілька публіцистичних та літературно-критичних праць, підготував буквар для народних шкіл. Особливе місце займає «Журнал» («Щоденник»), що зберіг не тільки хронопис подій, але й враження та думки не зломленого неволею Шевченка.
Він сприйняв кращі прогресивні традиції своїх попередників і підніс українську літературу на вищий етап творчого розвитку, поставивши її поряд із літературами передових країн світу. Шевченко у своїх творах відобразив життя народу, його думки, почуття і прагнення.
Творчість Шевченка відіграла величезну роль у розвитку національної і соціальної самосвідомості українського народу.
В історію української та світової культури Великий Кобзар увійшов і як талановитий художник. За підрахунками дослідників мистецька спадщина Шевченка-художника налічує 835 творів – живописних полотен, рисунків, офортів. Його акварелі, яких більше двохсот, за рівнем мистецької досконалості, вважають фахівці, стоять у ряду світових здобутків малярства.
Зусиллями дослідників творчості Шевченка-художника та завдяки досягненням нових поліграфічних технологій до широкого загалу дійшли тепер і численні малюнки митця, і його іконографія. З багатого доробку автопортрети Шевченка вирізняються не лише за кількістю (їх відомо понад п’ятдесят), але й складним психологізмом, а зведені у психологічний ряд, утворюють своєрідний образний життєпис, допомагають розкрити трагедію і велич його дивовижної долі, передати складну динаміку його інтелектуального та емоційного життя.
Про Тараса Шевченка – творця і особистість – написані сотні книг, серед яких – наукові розвідки, художні біографії, публіцистичні та науково-популярні статті. Кожна доба по-своєму інтерпретувала творчість поета і митця, часто покриваючи цю історичну постать різними ідеологічними нашаруваннями, але геніальне слово тому і геніальне, що не піддається корозії часу. Актуальність Шевченка не тільки в тому, що він порушував великі вічні питання і шукав відповіді на них, але й властивістю його творчості пробуджувати, підносити людину, зміцнювати її духовні начала.
П. Грабовський писав, що Шевченко зробив літературу великою справою життя і вказав їй єдино достойний шлях служіння батьківщині. Цим шляхом прямували найвидатніші українські письменники наступного покоління – Марко Вовчок, Панас Мирний, Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Леся Україна та інші. Майже всі вони вважали Шевченка своїм учителем.
Постать Шевченка відігравала важливу історичну роль не лише у розвитку літератури, а й у розвитку літературної мови. Він заклав ту її структуру, яка збереглася донині як основа сучасної української мови. Склад словника і граматичний лад (у тому числі синтаксис) стали нормою і зразком для письменників, театральних діячів і навіть преси. Це була жива народна мова, що ґрунтувалася на полтавсько-київському діалекті, збагачена у тому числі й іншомовними, з російськими включно, висловами, наразі коли потребувалася передача філософських або політичних понять.
До найсвятішої теми – Шевченківської – зверталися майже всі, хто стояв в обороні України й сьогодні за неї відповідальний. Про нашого Генія написано багато томів, чимало дослідників присвятили йому все своє наукове життя. Вони ретельно й сумлінно гортали сторінки творів Великого Кобзаря, мандрували нелегкими стежками його долі, досліджували періоди, роки, години земного й духовного буття титана мислі. І це невтомні «книжники», які розтаємничували поетичний світ Тараса Шевченка, описували його малярський набуток, пізнавали громадянський подвиг, так само стали частинкою історії Майстра [4, 11].
За двадцять два роки незалежності України шевченкознавство та шевченкіана збагатились не тільки новими спробами прочитання Великого Кобзаря, проясненням раніше татуйованих місць його біографії, але й списком імен дослідників творчості Т. Шевченка – вітчизняних та закордонних – тих, що раніше були відділені «залізною завісою» та радянською цензурою.
Свої поетичні слова про Шевченка висловили В. Юхимович, Д. Павличко, І. Драч, П. Перебийніс, В. Базилевський, Г. Білоус, В. Бровченко, А.Горбівненко, Р. Лубківський, І. Дробний, П. Власюк, А. Поліщук, Н. Віргуш, Є. Лещук, Н. Кособлик та інші.
Твори Шевченка перекладаються російською, чеською, болгарською, сербською, хорватською, німецькою, французькою, англійською та іншими мовами. Заслуговує на увагу видана французькою мовою доповідь про творчість Кобзаря та її визначальний вплив на розвиток української літератури, переслідуваної царським урядом, котра була підготовлена для учасників Європейського літературного конгресу (1878 р.).
Високу оцінку творам поета дали польський поет В. Сирокомля, болгарський поет Л. Каравелов, сербський поет В. Николіч, французькі вчені Е.Дюран і Л. Леже, шведський вчений Л. Єнсен, чеський учений З. Неєдли й багато інших.
Зокрема, індійський письменник Муххамед Шеріф переклав поему «Катерина». Він повідомив, що мовами народів Індії здійснено 22 переклади «Заповіту».
Професор Пекінського університету Тань Де Лінь зазначила, що в Китаї широко відомі поезії Шевченка, що твори нашого поета там перекладаються, починаючи з 20-х років. Першим перекладачем був відомий письменник і громадський діяч Мао Дунь. Нинішній «Кобзар» китайською мовою містить понад 80 творів.
В’єтнамський поет Ву Куан Фуонг відзначив, що «поезія Шевченка близька і зрозуміла всім волелюбним народам світу, вона нині наснажена високою моральною силою, його твори кличуть поневолені народи до боротьби за свою свободу».
Постать Шевченка увіковічено в бронзі. Пам’ятники Кобзарю є не тільки в Україні, а і далеко за її межами: у Росії, Канаді, Білорусії, Аргентині, Польщі, Грузії, Угорщині.
У нашому містечку Дергачі до 10 річниці незалежності України побудовано пам’ятник молодому Тарасу. Образ Шевченка відтворили скульптори А. Шуаліс, В. Семенюк, архітектор В. Лаптєв.
Найвищою нагородою в галузі культури є Національна премія імені Шевченка.
Шевченко – приклад патріотизму, служіння обездоленому народу, незламності народного духу. А зброя його – слово… Палке, живе, яке примушує прислухатися, здригнутися, від якого завмирає серце:
… Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється-ожива,
Як їх почує!.. [8, 404]
Здавалося б, те, що серця українців б’ються частіше, оживають, а найважливіше – люблять Шевченка, і є найбільшим підтвердженням його геніальності… Але чому ж останнім часом звучить серед молоді: «Шевченко? Немодно. Нецікаво. Неактуально!.. Геній? У чому ж його геніальність?». Дозвольте не погодитись. Зауважте, минуло 200 років! Звичайно, за двісті років з’являться не тільки нові твори, а і нові художні засоби, і навіть жанри… Але у творах Тараса Григоровича було і є «те, що не вмирає»… З Шевченка почалися Панас Мирний, Леся Українка, Іван Франко. Геній великого Кобзаря світить нам крізь століття. Цілі покоління українців виховувалися на його творах, ми з вами виховані на творах Шевченка.
Мудрі казали, що час покаже геніїв. І час показав. Придивіться, – і ви почуєте сльози Катерини, прислухайтесь, – і ви почуєте німі муки Наймички, подумайте, – і ви відчуєте Шевченка… У його прозі, віршах, картинах, щоденнику – все воно горить любов’ю до рідного краю…
Важко, звичайно, нині уявити панщину, неволю, заборони писати, універсали про мову… Безперечно, уявити важко, але відчути може кожен. Придивіться, прислухайтесь, відчуйте, адже Шевченко живе не тільки у своїх творіннях…
У Біблії написано: «стукайте – і вам відчинять», тому лиш «постукайте», і Шевченко відкривається вам… І ви почуєте: минають дні, минають ночі… минають дні, минають ночі…
Минають дні, минають ночі…
Минуло вже немало літ,
та Кобзаря думки і творчість
живуть, і в серці тане лід…
Тривожить серденько «Тополя»,
«Причинна», «Наймичка» і «Сон»…
Він мріяв про народу волю…
Її вже маємо, либонь…
Його душа між нами досі,
хоч час на місці не стоїть…
І линуть вірші стоголосі
На розі зболених століть…
Література
- Дзюба І.М. Тарас Шевченко / Іван Михайлови Дзюба. – К.: Альтернативи, 2005. – 704 с.: портр. – (Особистість і доба).
- Жадько В. Геній слова й пензля: [Т.Г. Шевченко] /В. Жадько // Освіта. – 2013. – 6-13 берез. (№ 12). –С. 8-9.
- Мельничук Б.І. Українська поетична шевченкіана: навч. посіб. зі спецкурсу / Б.І. Мельничук. – Чернівці: Чернів. нац. ун-т, 2010. –176 с.
- Степаненко Микола. Подвижництво Петра Ротача на ниві шевченкознавства. Слово Просвіти. – 2011. – 3–9 березня. – Ч. 9 (594). – С. 11.
- Українські поети про Шевченка: [Л. Костенко, Є. Маланюк, А. Камінчук, Н. Гнатюк, І. Драч] // Вивчаємо українську мову та літературу. –2013. – № 6. –С. 39.
- Федченко П.М. Тарас Григорович Шевченко. – К.: Наук. думка, 1989. – 304 с. – (Наук.-попул. літ.)
- Чанін С.В. Великий рід великої людини: науково-популярний нарис / С.В.Чанін. –К.: Елібре, 2008. –160 с.
- Шевченко Т.Г. Кобзар / Вступ. ст. О. Гончара. Приміт. Л. Кодацької. – К.: Дніпро, 1987. – 639 с.